Дослідження особистісної реалізації «справи життя» (продовження 2)

Ткаченко Олександр Анатолійович

Кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, доцент кафедри психології, професор кафедри практичної психології Кіровоградського інституту регіонального управління і економіки.


<<<Попередня Наступна>>>

Таким чином, автори роботи [10] приходить до наступних висновків:

  • чим вище рівень творчої активності особи, тим меншою мірою її самореалізація пов'язана з чинником віку;
  • творча самореалізація залежить від мотиваційної сфери особи, тобто, якою мірою її спрямованість на творчість є домінуючою в структурі мотивів;
  • самореалізація творчої особи тісно пов'язана з певним комплексом властивостей, що стимулюють творчий процес, серед яких виділяються самостійність, критичність, поліфункціональність і динамічність переключення з однієї сфери діяльності на іншу.

Наші практичні і теоретичні розвідки створили передумови для розробки концепції особистісної реалізації СЖ, що уможливило проведення емпіричного дослідження на вибірці, яка включала видатних та відомих осіб, які внесли вагомий творчий доробок в національну і світову культуру. Для цього ми визначили 4 групи осіб, які розділялись за рівнем творчих здобутків. До першої групи увійшли видатні особи, які зробили вагомий внесок не лише у національну, а і у світову культуру. До другої групи увійшли видатні особи, які зробили вагомий внесок у національну культуру і науку. До третьої групи увійшли відомі особи, які зробили вагомий внесок у культуру і науку у окремих сферах. До четвертої групи увійшли особи, які намагались зробити внесок в культуру чи науку, але їм так і не вдалося досягнути помітних успіхів.

Як відомо, основним методом в психології життєвого шляху є біографічний, який розглядається як головний дослідницький принцип, що вимагає пізнання особи і життєвого шляху в їх діалектичній єдності і передбачає отримання, систематизацію, аналіз, інтерпретацію і використання в практичних цілях психологічної інформації. При виборі методу нашого емпіричного дослідження особлива увага зверталась на внутрішні чинники життя, що характеризують рівень особистісної реалізації СЖ і відповідно характер духовного продукту. До таких характеристик ми віднесли такі:

Ситуаційність (критерій «С») - характеризує співвідношення особистісних і ситуаційних змінних в даний момент, що виникає спонтанно і розглядається як «закономірна випадковість». Рівень вираженості цього критерію визначається здатністю особи «вступати» в ситуацію і не лише розміщати себе в ній як «людина-зовнішня», а і змінювати її під себе як «людина-внутрішня» [6].

Кризовість (критерій «К») – характеризує здатність особи переживати кризові ситуації аж до трагічності як «дух серйозності» (термін С.Л.Рубінштейна [8]), що визначає поворотний пункт життєвого шляху, можливість зростання і розвитку особистості до вищих духовних рівнів. Рівень вираженості цього критерію визначається в залежності від стадії кризи (за Ф.Ю Василюком [1]):

  1. первинне зростання напруги, стимулюючої звичні засоби вирішення завдань;
  2. подальше зростання напруги, якщо ці засоби виявляються безрезультатними;
  3. ще більше зростання напруги, що вимагає мобілізації зовнішніх і внутрішніх джерел;
  4. якщо все виявляється марним, наступає стадія підвищення тривоги і депресії, відчуття безпорадності і безнадійності, дезорганізації особистості.

Тут системостворюючою категорією є індивідуальний життєвий шлях людини. Також виділяються ситуація кризи першого роду, коли істотно утруднюється і ускладнюється реалізація життєвого задуму, але зберігається можливість відновлення перерваного кризою протікання життя; ситуація другого роду, коли криза робить реалізацію життєвого задуму неможливою, в результаті відбувається переродження особистості, осягання нових смислів життя, цінностей, життєвої стратегії, «образу – Я».

 

<<<Попередня Наступна>>>