Контекстне навчання у форматі «справожиттєвого» підходу як альтернатива традиційної системи професійної освіти (продовження 6)

Ткаченко Олександр Анатолійович

Кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, доцент кафедри психології, професор кафедри практичної психології Кіровоградського інституту регіонального управління і економіки.


<<<Попередня

У нашій освітній СЖ-практиці досягнення вчинкового ефекту вдавалося досягати за рахунок поєднання реальної професійної діяльності з навчанням у професійно-орієнтованій дисципліні «Експериментальна психологія» (Ткаченко, 2009а) та тренінзі професійної майстерності для психологів-консультантів (Ткаченко, 2009б) завдяки створенню психолого-педагогічного «поля правди» і потрапляння у життєву професійну ситуацію, що за А.О.Вербицьким, можна визначити як потрапляння у «професійний контекст». У першому випадку вивчення теорії експерименту здійснювалося одночасно з його проведенням. У другому-використовувався тренінговий прийом «клієнт з вулиці», коли учасник тренінгу у буквальному смислі виходив на вулицю, пропонував свої послуги психолога-консультанта першій пересічнй людині, отримував згоду і безпосередньо у тренінговій групі проводив консультацію. Шуканий вчинковий ефект досягався при потраплянні студента у реальну професійну ситуацію, яка неминуче набувала критичного характеру, що призводило до необхідності поєднувати навчальну і професійну діяльність. Таке поєднання примушувало студента вдаватися до вчинкової дії, або визнати себе професійно нспроможним і відмовитися від цього. Саме тут і виникав той момент, коли отримані знання перевірялись на істинність. Тобто, якщо студент практично одночасно отримував професійні знання і їх використовував на практиці, відбувалось поєднання розуміння і рефлексії, створювалось психолого-педагогічне «поле правди», де проявлялась індивідуальна істина цих знань (особиста життєва і професійна правда). Так ми бачимо механізм створення індивідуальної СЖ-методології.  

Зрештою приходимо до висновків щодо бачення контекстного навчання у форматі СЖ-підходу. Загальними характеристиками тут є орієнтація на вчинок і ситуацію, коли стає можливим поєднання пізнавальної і професійної діяльності, що дозволяє говорити про адекватну життю професійну освіту. Це відбувається шляхом перебудови пізнавальної мотивації на професійну завдяки «мотиваційному синдрому», який відображає змістовні і динамічні характеристики складної  професійної освіти, що у діяльнісному підході виглядає як побічний ефект, а у вчинковому-як базовий напрямок, що визначається ситуацією. Коли вона стає критичною, виникають сприятливі умови для СЖ-формату. Це стає можливим, коли діяльнісний підхід поступається вчинковому і навчання набуває ситуаційної орієнтації за принципом «закономірної випадковості», що уможливлюється у спеціально створюваному психолого-педагогічному «полі правди». Тоді професійна освіта набуває ситуативно-індивідуального характеру у квазіпсихологічному «полі правди», як така, що створює умови для формування СЖ-особистості і індивідуальної СЖ-методології життя, у тому числі і професійного, орієнтованого на творіння духовного продукту.

Тоді контекстне навчання у форматі СЖ-підходу розуміється і рефлексується як таке, що побудоване на вчинковій основі, здійснюване за ситуацією у психолого-педагогічному «полі правди», що дозволяє набувати особистісно орієнтовану професійну освіту, яка за своїм змістом закладає підгрунтя індивідуальній методі життя, орієнтованого на прагнення до досягнення вищого призначення у розвитку особистості.

БІБЛІОГРАФІЯ:

Вербицкий А.А. (1987) Концепция знаково-контекстного обучения в вузе // Вопросы психологии,5. – С. 31–39.

Вербицкий A. A. (1991) Активное обучение в высшей школе: контекстный подход: Метод. пособие.— М.: Высшая школа.—207 с.

Вербицкий А. А., Бакшаева Н. А. (1997) Проблема трансформации мотивов в контекстном обучении // Вопросы психологии, 3. - С. 12-22.

Кремень, В.Г. (2003) Освіта і наука України. Шляхи модернізації (факти, роздуми, перспективи). К.: Грамота. – 216с.

Кремень, В.Г. (2006) Людино центризм в освіті: сучасний напрямок розвитку духовності нації // Педагогіка і психологія. №2. С.17-31.

Кремень, В.Г. (2008) Трансформація особистості в освітньому просторі сучасної цивілізації // Педагогіка і психологія. N 2. С. 5-14.

Левин К. (2001). Динамическая психология: Избранные труды. Смысл. 572с.

Луков, Вал. А.  (Луков, 2008) Молодежь в свете перспектив человека и общества // Знание. Понимание. Умение. №1.

Пономаренко В. А. (2004) Психология духовности профессионала. - М.: ПЕР СЭ. 256 с.

Присняков В.Ф., Приснякова Л.М. ( 2004). Человеческий капитал как интеллектуальная сила. Опыт математического моделирования. Монография. Днепропетровск. 225с

Присняков В. Ф. (2005). Власть. Террор. Революция. Катастрофы в гуманитарных процессах. Монография. Днепропетровск. 192с.

Рассказова И. Н. (1999) Изменение смыслообразующих контекстов клиента в процессе психологического консультирования : Дис. ... канд. психол. наук : Москва. 221 c.

Тиханкина И. А. (1998) Поступок как единица анализа деятельности студентов в контекстном обучении : Дис. ... канд. психол. наук : Москва. 190 c.

Ткаченко А.А. (2010) Дело жизни: достижение личностью вісшего предназначения. Монография.-Кировоград: «Поліграф-Терція», КИРУЭ. 288с.

Ткаченко О. (2009а). Експериментальна психологія: «справожиттєвий» підхід. Навчальний посібник (експериментальний курс). Кіровоград, КІРУЕ. 88с.

Ткаченко О. (2009б). Тренінг рофесійної майстерності психологів-консультантів: «справожиттєвий» підхід. Навчальний посібник (експериментальний курс). Кіровоград: КІРУЕ. 92с.

Урсул, А. Д. (2009) Образовательная революция XXI века в перспективе устойчивого будущего (начало) // Знание. Понимание. Умение,№1.

<<<Попередня